Урок 18 “Мистецтво бароко”

Автор уроку: 

 

Тема уроку: Мистецтво бароко

Мета: продовжити знайомство учнів з напрямом бароко в культурі, особливостями стилю, видатними художниками, скульпторами кінця XVІ- XVІІІ ст., навчити  працювати  з  різними  джерелами  інформації, розвивати навички опису картини,   готувати  розгорнуті  доповіді, працювати у групах; охарактеризувати духовне та стильове новаторство барокової культури; виховувати почуття краси.

Обладнання: ТЗН: ПК, м\м проектор, м/м презентація, портрети художників, скульпторів доби бароко

Тип уроку: нестандартний (захист міні – проектів)

Хід уроку

Живопис – мистецтво, на яке можна дивитися;

скульптура – мистецтво, яке можна обійти;

 архітектура – мистецтво, крізь яке можна пройти.

Ден Райс

І. Повідомлення теми, мети, завдань уроку(з використанням мультимедійної презентації). Зосередження учнів на завданнях, які перед ними будуть поставлені під час уроку.

  1. Актуалізація опорних знань
  2. Вступна бесіда ( завдання :пригадати вивчений матеріал на попередніх уроках , які пов’язані з темою « Архітектура і скульптура» ).
  • Стисло охарактеризувати архітектуру як вид мистецтва.
  • Які види архітектурних споруд ви знаєте?
  • Розкажіть про основні риси стилю барокко в мистецтві.
  • Назвіть характерні ознаки барокових споруд.
  • Чим архітектура барокко відрізняється від архітектури епохи Відродження?
  • Розкажіть про особливості барокових палаців.
  1. Пригадайте будь – ласка,
  • Скульптура як вид мистецтва, що це?
  • Які види скульптури ви знаєте?

Інтерактивна вправа «Плейкасти».

Учні демонструють свої відповіді плейкастами.

Плейкасти  – інтерактивні листівки, оригінальний спосіб виразити себе, поділитися своїми думками і настроєм. З’єднайте в єдине творіння слова, картинку, музику – і отримаєте свій унікальний маленький шедевр. Є сайт на якому можна створити свій плейкаст http://www.playcast.ru

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. (1хв.)

Діти, а для чого потрібно вивчати цю тему? Що це нам дає? (Більше дізнаємось про світову культурну спадщину, про те, що було визначного в живопису, скульптурі, декоративно-прикладному мистецтві, моді того часу).

Учитель. Як ви вже знаєте, бароко — це самостійна, самобутня доба в історії світової культури, художня система в мистецтві ХVІІ –ХVІІІ ст. (в архітектурі, скульптурі, живописі, музиці, літературі і театрі).

Сьогодні ми продовжимо вивчення цієї культурно – історичної епохи.

Вчитель мистецтва.

Епіграфом до нашого уроку є слова Дена Райса. Як ви розумієте його зміст?

На уроці ми будемо працювати за таким планом :

  1. Складові стилю бароко.
  2. Живопис.
  3. Скульптура.
  4. Інтер’єр.
  5. Ювелірне мистецтво.
  6. Мода бароко.

ІV. Пояснення нового матеріалу.

  1. Вступне слово вчителя

Складові стилю бароко

  • Релігійне (метафізичне) бароко — поширене в Англії, Італії, Іспанії, Франції та інших країнах Європи. Для нього характерне заглиблення у світ містики та метафізики, що призводить до відречення від життя й усього земного. Помітними є намагання навернути людину до релігії та благочестя.
  • Євфуїсти, кавалери — дворяни, які писали вишуканою мовою, наповнювали свою поезію еротичними і монархічними мотивами, їхній герой — галантний лицар.
  • Преціозна література — набула розвитку у Франції; вирізнялась вишуканістю та галантністю стилю. Головна тема — кохання та переживання, пов’язані з ним; поширений жанр — пасторальні романи. Цій літературі властива вишукана лексика та манірний виклад. Маньєризм (маріонізм) — поширений серед дворян Італії; головна тема творчості — кохання.
  • Культуризм, або гонгоризм (походить від імені поета Гонгора),— іспанський різновид італійського маріонізму.
  • Філософське, або кальдеронівське, бароко (походить від імені Кальдерон) — іспанський різновид літератури епохи бароко.

Живопис доби бароко (на прикладі репродукцій картин Караваджіо, Жоржа де Латура, Бартоломео Естебана Мурільйо, Франсіско Сурбарана, Хусепе Рібера, картин Дієго Веласкеса, Берніні Джованні Лоренцо). Мистецтво епохи бароко не приховує контрасти та антагонізм реального світу, а навпаки, згущує. Людські фігури, предмети інтер’єру, елементи пейзажу знаходяться ніби в єдиному русі, незалежному від волі «об’єктів». Але, зробивши стильовий акцент на складності форми, мистецтво бароко не байдуже до ідеалу. Нехай він недоступний, як недоступна новочасній людині істина, та мистецтво здатне зупинити ту єдину мить, у якій засяє істина. Провідними видами живопису бароко є алтарна ікона і декоративне панно для прикрашання парадних залів. Улюблені сюжети картин — життя католицьких мучеників та міфологічні історії. Розквітає жанр алегорії, героями якої виступають монархи, оточені античними богами.

Італія відіграє провідну роль у формуванні нових художніх ідей та прийомів.

Саме тут складається кілька течій живопису:

  • величної манери;
  • демократичної манери;
  • художники реальності.
  1. Представлення учнями міні – проектів за темою «Живопис доби бароко». ( Робота з м\ м презентацією ).

Учень 1. Творчість Мікаленджело да Караваджо (Caravaggio) (Справжнє ім’я Мікеланджело Мерізі) (28 вересня 1573, Караваджо — 18 липня 1610, Тоскана), італійський художник, реформатор європейского живопису 17 ст., один із майстрів барокко, засновник європейського реалістичного живопису. Вніс в нього демократизм, підвищене почуття матеріальності, емоційного напруження, виражене через контраст світла і тіні.

Живопис Караваджо відрізняється лаконізмом і простотою композиції, енергійна пластична ліпка. Автор виключних за драматичною силою релігійних композицій («Прикликання апостола Матвія»), міфологічни («Вакх») и жанрових («Лютнист») картин.

Учень 2. Творчість Рембранта ван Рейна (повн. Рембрандт Харменс ван Рейн, Rembrandt Harmensz van Rijn) (15 липня 1606, Лейден — 4 жовтня 1669, Амстердам) – голандський живописець.

Новаторське мистецтво Рембрандта відрізняється демократизмом, життєвістю образів. Поєднуючи глибину психологічної характеристики з виключною майстерністю живопису, на основі ефекту світлотіні, писав портрети («Нічной дозор», 1642); релігійні («Святе сімейство», 1645) и міфологічні («Даная», 1636) сцени.

Учень 3. Творчість Пітера Пауля Рубенса (28 червня 1577, Зіген, Німеччина — 30 травня 1640, Антверпен) фламандський живописець, глава фламандської школи живопису бароко.

Характерні для бароко урочистість, патетика, бурхливий рух,декоративний блиск колориту невіддільні від мистецтва Рубенса,  відчуттєвої краси образів, сміливих реалістичних спостережень.

Картини на релігійні та міфілогічні сюжети («Зняття з хреста», «Персей і Андромеда»), історико-алегоричного полотна (цикл «Історія Марії Медичі»), проникнуті демократичним духом і відчуттям могутніх природних сил пейзажу і сценами селянського життя («Повернення женців»), повні живої чарівності портрети («Камеристка»).

Живопису Рубенса притаманні впевнена вільна манера, виразна пластична ліпка, тонкощі кольорових градацій.

–           Розгляньте репродукції картин, виконаних у величній манері італійського живопису (О.Рослін «Портрет графа З.Г.Чернишова», П.да Кортона «Папа Урбан Восьмий», К.Череза «Святий Нарно»), і дайте відповіді на запитання:

1)         Які спільні риси притаманні цим творам?

2)         Що вам відомо про величну манеру живописного мистецтва?

3)         Розкажіть про свої враження від представлених портретів.

3.Скульптура

(характерні риси скульптури бароко, видатні скульптори: Л.Барніні, Г.Марсі).

Архітектура тісно пов’язана із скульптурою, що прикрашає фасади й інтер’єри церков, вілл, палаців, а також сади, парки, фонтани.

У мистецтві бароко важко розділити творіння архітектора, скульптора й живописця.

До художників-універсалів, який поєднував талант архітектора і скульптора, належав Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680). Митець очолював основні художні роботи в Римі, й завдяки його творчості католицька столиця набула барокових рис. За його проектами побудували розкішний ківорій у соборі Св. Петра, королівські сходи палацу, церкву Св. Андреа аль Квірінале. Проте головне творіння Берніні — грандіозна колонада собору Святого Петра, яка утворює площу перед ним. Колонада з чотирьох рядів колон (висотою 19 м) нагадує за словами автора, «розкриті обійми». Берніні, подібно до титанів Відродження, блискуче проявив себе не лише в архітектурі, а й у пластичному мистецтві, створюючи статуї, рельєфи, фонтани, сповнені нестримної художньої фантазії. Скульптури Берніні сповнені надзвичайної експресії, вираженої мовою барокової пластики. Яскравим зразком барокового синтезу мистецтв є багатофігурна композиція фонтана Фіумі (Чотирьох рік). Гігантські скульптури символізують чотири ріки чотирьох частин світу: Дунай (Європа), Ганг (Азія), Ніл (Африка), Ла Плату (Америка).

Художній стиль скульптури бароко характеризується підкресленою театралізацією образів, динамізмом поз, експресивністю жестів. Головна увага приділялася динамізму ансамблю завдяки втіленню сцен, що зображали певний момент якоїсь дії. Багато майстрів почали використовувати у своїх творах комбінації різних матеріалів.

– Перегляньте ілюстрації, на яких зображено скульптури бароко. Порівняйте засоби виразності та розкажіть про свої враження від творів.

4.Інтер’єр (характерні риси барокового інтер’єру, елементи декоративного наповнення, умеблювання; художнє ткацтво).

Інтер’єр в стилі бароко відрізняється контрастними кольорами і використанням дорогих матеріалів. Стеля прикрашається фресками, стіни — розписаним мармуром, підлога — також мармуром, у деяких випадках у вигляді шахової дошки. Інтер’єри стилю бароко використовували золото, срібло, мідь, кістку, мармур, різні породи дерева, мозаїку, облицювання шпоном. Як декоративні елементи застосовували дзеркала, скульптуру та малярство (Рубенс і пізній Рембрант), стіни затягували дорогими тканинами, прикрашали ліпниною.

У цей період часу великий розвиток отримали: фарфор, дзеркало, перламутр, слонова кістка, кам’яна мозаїка. Круги і овали замінені складними спіралями, гладкі поверхні — увігнутими і опуклими. Різьба кучерявих стебел, раковин, гірлянд. Вперше з’являються кімнати з обшивкою стін в єдиному стилі з меблями. В меблів бароко відслідковуються складні позолочені різьблені елементи, м’які сидіння, оббиті дорогими яскравими тканинами і рясно прикрашені бахромою. Ліжка та шафи в цьому стилі набувають величезних розмірів, для їхнього виготовлення використовуються дорогі породи дерева (наприклад, цейлонське чорне дерево, південний горіх). Меблярі часто застосовували такий вишуканий прийом як інверсія — чергування елементів, замість дуба використовували м’який горіх, більш придатний для різьблення і поліровки, використовували бронзові позолочені накладки. Виникло поняття «гарнітур» — комплект з декількох предметів меблів, виконаних в одному стилі. Освітлення для інтер’єру стилю бароко повинно бути приглушеним і м’яким, чого можна досягти свічками або світильниками з кольоровими абажурами.

У цей час в моду ввійшли різного роду шафи, бюро, комоди, які теж мали криволінійні обриси і ніжки, що оздоблювались рельєфами із позолоченої бронзи.

Фламандські гобелени — один із різновидів декоративно-ужиткового мистецтва, стінний безворсовий килим із сюжетною або орнаментною композицією, витканий вручну перехресним переплетенням ниток.

5.Ювелірне мистецтво (особливості виробів барокового періоду, техніка виконання).

Стиль бароко вплинув і на ювелірне мистецтво. У цей час популярними були келихи із золота та срібла з додаванням коштовних каменів, мінералів і коралів. Вельможі-голландці, датчани, шведи, французи і італійці — шаленіли від краси цих келихів. Створення подібних келихів відомо з доби середньовіччя. Попри золото, якого не було багато, швидко почали використовувати срібло чи коштовні камені, мінерали і екзотичні речі, перш за все корали. Згодом додалися кокосові горіхи і яйця страусів –  і через їх незвичність для європейців, і через магічні властивості, якими їх тоді наділяли.

В добу Великих географічних відкриттів до екзотичних речей, що завозили в Західну Європу, додалися великі за розмірами мушлі з тропічних морів. Особливо виділялися ювелірні майстерні 17 століття  Німеччини — Гамбург, Нюрнберг, Аугсбург. Майстерні європейських  ювелірів, що вже мали значний досвід в обробці деревини, рогів, слонової кістки, узялися обробляти і мушлі тропічних морів. Брудні і потьмянілі, мушлі набували нетутешньої краси в яскравому освітленні після технологічної обробки. Їх мили від бруду, декілька днів обробляли слабкими розчинами кислоти, а потім лужними розчинами для нейтралізації кислот, знімали верхній шар. Боки очищеної мушлі, що грала перламутром, або залишали недоторканими, або додатково обробляли різьбленням чи гравіюванням. І різьба, і гравіювання мали свої варіанти. Різьблений візерунок міг бути рельєфним на тому ж тлі. Гравіювання нагадувало створення дошки-матриці на металі, тільки в цьому випадку матеріалом слугувала поверхня мушлі, з якої не збирались робити відбитків на папері. Малюнок міг бути рослинного характеру чи навіть сценою з фантастичними чи міфологічними персонажами. Іноді виготовляли невеличкі комплекти келихів з фантастичними істотами — келих-нереїда, келих-морський кінь і келих-одноріг. Келих з зібрань Музею історії мистецтв (Відень), виготовлений з яйця страуса. Його ніжка — золоте коло з червоними коралами, що підтримують фігурку самого страуса, який і несе келих-яйце з кришкою, теж прикрашеною шматками коралів. Майстри-ювеліри з Амстердаму поєднували дві мушлі наутилуса в одному золоченому глеку. Келих з подвійного наутилуса в збірці Музею срібла (Флоренція) має різьблений рослинний рельєф, контрастно пофарбований по відношенню тла. Міфологічні сцени на кришках келихів — справжня енциклопедія популярних барокових персонажів.

Іноді робили дрібні кльопки, що утримували маленькі коштовні камінці. Мушлю кріпили на ніжку, зазвичай скульптурну. Сюжетна скульптура могла розташовуватись  зверху келиха, перетворюючи келих у справжній шедевр ювелірства. Келих на картині Віллема Калфа «Келих Наутілус та китайська порцеляна» прикрашають фігурка бога морів Нептуна та кит, що поглинає Іону.

Подібним келихом вже переставали користуватись і він переходив у статус унікуму, парадного посуду, окраси пишного бенкету, часто був дипломатичним подарунком особі -володарю іншої держави. Майстерні Гамбурга виготовляли золочені і срібні тарілі, вази, келихи, підсвічники, розноси, чарки, курильниці – ароматниці. Данський королівський двір 1628 року був вимушений закласти подібні ювелірні вироби в ломбарди, аби швидко отримати гроші в казну, спорожнілу через Тридцятилітню війну. Невикуплені коштовні речі перейшли іншим володарям. Навіть у самому Гамбурзі залишилось не так багато подібних виробів доби бароко. В 18 столітті в скрутну годину урядовий сенат Гамбурга наказав переплавити срібні вироби заради карбування срібних монет. Збереглися лише речі, що перейшли в інші країни як дипломатичні дарунки.

У 20 столітті — келихи стануть надбанням державних скарбниць і великих музеїв Флоренція (Музей срібла), Нью-Йорк (Музей мистецтва Метрополітен), Санкт-Петербург, Париж, Амстердам, Лос-Анджелес, Москва, Делфт, Дрезден, Гамбург, Аугсбург, Нюрнберг тощо.

Різноманітністю відрізнялися форми фаянсового та скляного посуду, у цей час почали застосовуватися глибокі тарілки.

6.Мода бароко.

Франція була законодавцем моди в Європі тісї доби, тому в інших країнах швидко перейняли  французьку моду. Це було в час, коли в Європі встановилася загальна мода, а національні особливості відійшли на задній план або збереглися в народному селянському костюмі.

Бароковому костюму були характерні манірність, пишність, велика кількість прикрас. Ідеалом чоловіка був французький король Людовік XIV

Чоловіки носили широкі штани-кюлоти, які зав’язувалися під коліном на бант, товсті вовняні панчохи і великі черевики з квадратними носами та великими пряжками і високі ботфорти. Поверх сорочки з великим коміром одягали каптан, зверху — камзол без рукавів.

Для жіночого одягу була характерна велика кількість рюш, бахроми, вишивок, оборок, стрічок, сережок, намиста на оголеній лінії декольте. Кравці комбінували шовк, оксамит, парчу, тафту, газову тканину різних відтінків, поєднуючи квіткові мотиви зі східними включеннями. Наприкінці XVII ст. в моду увійшли несподівані тоді смужка і клітинка.

У добу бароко в моді були парасольки, муфти, віяла, тростини, парики тощо

Перегляньте відео «Мода епохи бароко». Які елементи моди бароко вам найбільше сподобались?

  1. Закріплення одержаних знань і умінь.
  2. Які види та жанри живопису переважали в мистецтві бароко?
  3. Перелічіть імена художників, які творили в період бароко та назви їхніх творів.
  4. Які особливості барокової скульптури вам запам’яталися найбільше?
  5. Які риси характерні для декоративно-ужиткового мистецтва барокко?

VІ. Підсумок уроку. Рефлексія.

Стратегія  «Мікрофон»: Продовжте речення: «Для мене бароко — це…»

VІІ. Завдання додому:

  • ознайомитись з матеріалами §18;
  • Доповніть ваше електронне портфоліо ілюстраціями шедеврів барокового живопису та скульптури.
  • Творче завдання: Мета стилю бароко – створити сильне враження, зворушити, схвилювати, занепокоїти. Чи вдалося це нам на уроці? Яке враження у вас залишилося від побачення з цим мистецтвом ви про це напишете у своїх творах – мініатюрах «Мої враження від моди епохи бароко» або за бажанням створите ескіз костюма в стилі бароко.

Використані джерела:

  1. Кондратова Л.Г. Мистецтво, Навчальна книга, Богдан, Тернопіль,2016
  2. Інтернет – ресурси:

www.youtube.com

http://narodna-osvita.com.ua/4277

http://www.belcanto.ru

http://biografiya.com.ua

Коментарі

  • Facebook
  • Сайту

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *